Коли танки стоятимуть коло Тернополя, можна буде йти на *** , а не до армії, – каже “Кіборг” Ігор Войцехівський

Paylaşılma tarixi: Apr 27, 2015 11:45:49 AM

Я – боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу “Правий Секторр” друг Поляк. Я втратив ліве око більш як 12 років тому в Португалії на заробітках.Та це ніяк не завадило мені в кінці літа піти на війну. Приблизно з середини вересня і до середини січня стояв у Пісках. Був там автоматником, командиром гарматного розрахунку, знову автоматником, кухарем. По приїзді додому мав лише 50% зору. Зараз відновив до 75%. І це, на жаль, межа.

 Запитайте у тих, хто був зі мною разом, з ким ми ділилися всім. І вони скажуть, що я не зробив жодного подвигу. Так, це правда. Але я там був! Потрібно було стріляти – ми стріляли. Ми виконували всі накази. Ніхто не жалівся на тяжку долю, бо ми знали, куди і навіщо прийшли. Ми не мали ні зарплат, ні пільг, ні соціальних гарантій, ні статусу. Як не вистачало харчів чи води – все рівно воювали. Не вистачало зброї чи набоїв – воювали. Сумували за рідними – однаково воювали. Не опускали рук, а воювали. Ми просто воювали. Зараз мої побратими знову у Пісках. Вони захищають мою сім’ю, бо я вже не можу цього зробити – відвоювався.

 Я нікому не дорікаю з приводу того, що хтось не воює. Та чому чую весь час такі запитання: А чому я маю йти на війну? Як стрельне танк по Тернополю, тоді й піду. А чому я маю йти на війну за депутатів, чиновників, президента (і т. д.)? А хто йде на війну, той дурень. І ще величезна купа подібної гидоти.

 Розкажу ще дещо про себе. В мене є два прекрасних синочка. Старший Максимко – кращий в класі. Молодший Віталік має вади психічного розвитку. Мені що, здати його в інтернат? Чи може продати “на органи”? НІ! НІ! І ще раз НІ! Він – МІЙ! І він завжди буде зі мною! Так само і Донецьк – МІЙ! І Луганськ – МІЙ! І Севастополь, і Полтава, І всі міста і села – МОЇ! Не віддам нічого! Якими би вони гарними чи поганими не були.

 А на війну пішов, бо хто з мого дому піде – старенька мама чи дружина з двома малолітніми дітьми? Був у військкоматі – жалюгідне видовище. Розумію матерів і дружин, що плачуть. Але щоби здорові бугаї розпускали свої шмарклі аж до колін? Мені встидно за тих окремих шмаркачів. В себе в селі, напевно, були ну дуже крутими, а як за межами – повні штани жовтого пластиліну. Таке одоробло приїде на “передок” і через свої забухони буде підставляти своїх же побратимів. А з приводу того чому потрібно воювати – а тому, щоби тут в нас танки не стріляли, щоби тут діти не ставали сиротами, щоби було чути приліт птахів, а не приліт мін.

 Хочу звернутися до всієї вишиватної банди: позакривайте свої пащеки, бо я сам їх позакриваю!!! Не хочете воювати, не хочете волонтерити чи дати хоть щось – не треба, обійдемось поки-що. Але тримайте свої язики за зубами! А то заради заспокоєння своєї нікчемної совісті починаєте патякати всяку гидоту в своє “оправдання”. Щоби ви знали, що ви всі винні як земля колгоспові всім Тим, що віддали своє життя за всіх нас, в тому числі і за вас, виродків. І те, що війна йде лише на Сході, а не на Заході, є виключно заслугою ТИХ, ХТО ВІДДАВ СВОЄ ЖИТТЯ, ХТО ПІШОВ У НЕБУТТЯ ЗАРАДИ ВСІХ НАС. Пам’ятаймо про це всі.

 Якщо хтось хоче молоти язиком дурниці, то згадайте матерів у чорних хустинах, згадайте заплаканих вдів і сиріток. І ще раз: не хочете воювати за своїх батьків, дружин та дітей – не воюйте. МИ їх захистимо. Лиш позатикайтеся. А від мене особисто – нехай живе війна! Вона очистить Україну від нечисті і від довбаних ватників. Після Перемоги як будете дивитися нам (і живим, і тим, що на Небесах) в очі???

http://poglyad.te.ua/